Вибухозахист

Вибухозахист є особливо важливим питанням безпеки; вибухи загрожують життю та здоров'ю працівників через неконтрольоване полум'я та тиск, наявність продуктів, що викликають шкідливі реакції, та поглинання кисню в повітрі, яким дихають працівники. Тому для встановлення узгодженої стратегії запобігання вибухам необхідно вживати організаційних заходів на робочому місці.

Директива ЄС ATEX вимагає від роботодавців впроваджувати необхідні заходи для забезпечення безпеки та здоров'я працівників, включаючи запобігання професійним ризикам, інформування та навчання, а також забезпечення необхідної організаційної бази. Сам захист стосується не лише людей, а й машин та природного середовища навколо об'єкта, що знаходиться під загрозою. По можливості роботодавці повинні запобігати виникненню вибухонебезпечних середовищ.

Для забезпечення дотримання найвищого пріоритету першим кроком в оцінці ризику вибуху є визначення того, чи може вибухонебезпечне середовище виникнути за даних умов. Далі необхідно визначити, чи може воно займатися та як нейтралізувати наслідки вибуху. Методи, що підходять для оцінки ризику вибуху робочого процесу або установки, базуються на систематичному підході до моніторингу безпеки устаткування та процесів.

У цьому контексті «систематичний» означає організоване проведення діяльності на основі об’єктивних та логічних міркувань. Аналіз охоплює існуючі джерела небезпечних вибухонебезпечних середовищ та ефективні джерела займання, які можуть виникнути одночасно.

Основні та найважливіші параметри, що описують рівень вибухонебезпеки даної легкозаймистої речовини

Наступні параметри є одними з основних та найважливіших параметрів, що описують рівень вибухонебезпеки даної легкозаймистої речовини:

Максимальна швидкість вибухонебезпечності (dp/dt)_max – це максимальне значення підвищення тиску за одиницю часу під час вибухів усіх вибухонебезпечних середовищ у межах вибухонебезпечного діапазону легкозаймистої речовини в ізольованому корпусі, за умови дотримання певних умов випробувань.

Індекс вибухонебезпечності K_max – це максимальна швидкість підвищення тиску вибуху (dp/dt)_max, виміряна під час вибуху певної вибухонебезпечної атмосфери в корпусі об'ємом 1 м3³, за умови дотримання певних умов випробувань. Дослідження.

Методи обмеження наслідків вибуху

Існують методи обмеження наслідків вибуху після його виникнення. Наприклад, системи вибухогасіння запобігають досягненню максимального тиску вибуху шляхом швидкого введення вогнегасних речовин у контейнери та установки у разі займання. Компоненти, захищені таким чином, повинні бути розроблені таким чином, щоб витримувати лише знижений тиск вибуху. Вибухогасіння також може вимагати технічної ізоляції компонентів, розташованих у верхній та нижній частинах установки. Іншим способом зняття тиску – який є основним наслідком вибуху – з системи, що знаходиться під загрозою зникнення, є використання відповідних систем вентиляції. Їх метою є зниження тиску всередині пристрою до прийнятного рівня. Цей метод реалізується кількома способами: за допомогою панелей скидання тиску, самозакриваючихся клапанів або безполум'яних систем скидання тиску. Деякі з них, через свою специфічну конструкцію та режим роботи, призначені для використання всередині вибухонебезпечних зон, тоді як інші можна використовувати лише на відкритому повітрі.

Усі речовини, здатні вступати в екзотермічну реакцію окислення, слід вважати легкозаймистими. Зокрема, це включає всі речовини, які вже класифіковані та позначені як легкозаймисті (R10), легкозаймисті (F та R11/R15/R17) або надзвичайно легкозаймисті (F+ та R12) відповідно до Директиви 67/548/ЄЕС про небезпечні речовини. Однак, це також включає всі інші речовини та препарати, які (ще) не класифіковані, але відповідають відповідним критеріям горючості або загалом вважаються легкозаймистими.

1. Лаймистий газ та газові суміші, наприклад зріджені гази (бутан, бутен, пропан, пропілен), природні гази, гази горіння (наприклад, чадний газ або метан) або газоподібні легкозаймисті хімічні речовини (наприклад, ацетилен, оксид етилену або вінілхлорид).
2. Легкозаймисті рідини, наприклад, розчинники, паливо, сира нафта, мастила або відпрацьовані олії, фарби, водорозчинні та нерозчинні хімічні продукти.
3. Пил легкозаймистих твердих речовин, наприклад, вугілля, деревини, харчових продуктів та кормів (наприклад, цукру, борошна або круп), пластмас, металів або хімічних продуктів.

У разі вибуху працівники наражаються на ризик неконтрольованого вогню та тиску у вигляді теплового випромінювання, полум'я, ударних хвиль та летючих уламків, а також шкідливих продуктів, що виникають в результаті реакцій та виснаження кисню в повітрі, який необхідний для дихання. З цієї причини надзвичайно важливо провести правильну оцінку ризику пожежі та вибуху, а потім вжити відповідних захисних заходів та запобіжних заходів.

Ми також рекомендуємо вам прочитати цікаву статтю про вибухонебезпечні зони: https://www.dacpol.eu/pl/podzespoly-do-stref-zagrowanych-wybuchem-ex